Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Кому ж іще, як не цьому меланхолійному чоловікові, якого пощадила війна, могла віддатися Прокна такої чарівної ночі, кого ж іще могла обійняти, як не [51] змученого тугою самітника, що поховає таїну їхнього раювання у своїх ступках на мазь і в пам’яті так само надійно, як вона у своєму жирі та в страху перед Тереєвим гнівом?
Ремарк Еріх-Марія – Три товариші Posted on by / 0 Comment Чути меланхолійно-солодке дзижчання. … Булочник досить меланхолійно сидів коло мене.
Володимир Винниченко – Сонячна машина Posted on by / 0 Comment По горах меланхолійно блукають отари сивих хмарин, залягаючи по межигір'ях. … Відповідь Гана така меланхолійно поважна, така спокійно переконана, точна й несподівана, що боги, як петарди, вибухають реготом.
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість. Posted on by / 0 Comment Образ сумного артиста, з його меланхолійною усмішкою, наче живий, носився передо мною.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment Особливо мені сподобались мавпи і мавпенята, що, незважаючи на присутність публіки, меланхолійно займалися пристойними і непристойними справами.
БОРЩАК Ілько – ІВАН МАЗЕПА. Життя й пориви великого гетьмана Posted on by / 0 Comment Одного разу, коли Мазепа обідав у Кочубея, після тосту внесеного на його честь як гостя, відповів він меланхолійно: “Що це за потіха для мене жити у вічній небезпеці?
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment Дзядзько меланхолійно вирівнював стрій шахових фігур.
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос Posted on by / 0 Comment Занурений в розчин, щурик меланхолійно борсається і, невдовзі, завмирає.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment Справді, на вітряку були вивішені якісь написи, а намисто з барвистих папірців квітчало “страховище”, його крила, якими воно меланхолійно ворушило.
