Результати пошуку слова: Мелан

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

– Мене почала гнітити її меланхолія.- І не скаржся на мене. … Була гарна зимова днина, якась сонно незворушна й іскриста, ніби Марійка в приступі меланхолії. … У гусей, приміром, філософська вдача, качки меланхоліки, голуби сангвініки, а собаки холерики.

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Posted on by / 0 Comment

З того разу мені запам’яталися велетенські серця різників і коханців, обвислі й надуті легені курців, трубачів і склодувів, меланхолійні пияцькі нутрощі, татуйований на шкірі грудей – якраз над пиптиком – орден героя. … Скільки себе пам’ятаю, стільки й цю ранкову меланхолію.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

вганяє в землю колишніх студентів Петербурзького університету… У сонячному і червоному вбранні стоїть Яропіль; ампір Дворянських зборів присмучено жалобою чорних розбитих вікон, і вітер висвистує у мармуровій залі щось меланхолійне, немов грають далеко вальс “На сопках Маньчжурії”.

Крістоф Рансмайр – Останній світ

Posted on by / 0 Comment

Кому ж іще, як не цьому меланхолійному чоловікові, якого пощадила війна, могла віддатися Прокна такої чарівної ночі, кого ж іще могла обійняти, як не [51] змученого тугою самітника, що поховає таїну їхнього раювання у своїх ступках на мазь і в пам’яті так само надійно, як вона у своєму жирі та в страху перед Тереєвим гнівом?

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Posted on by / 0 Comment

У себе ми всiх собак до одного знали – вiд здоровеннецького дiда Салимонового кунделя Гривка до позавчора народжених, слiпих iще цуценят баби Меланчиної Жучки. … Ми ходили замрiянi, меланхолiйнi, задуманi, наче соннi.

КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель

Posted on by / 0 Comment

Пухкі губи, чималий горбуватий ніс, короткий, кучерявий чорний чуб і коротенька чорна борідка, темні витрішкуваті очі з ледь помітним меланхолійним блиском. … Його темні очі з довгими чорними віями, що завжди здавалися підфарбованими, не втратили свого ледь меланхолійного, східного блиску, проте вогонь їхній пригас.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

Згодом іноземка прислала Отаві свої двотомні мемуари, що кінчалися меланхолійним пасажем про марність людської досвідченості, про скороминучість усього прекрасного, що ти напризбируєш за життя. … Ви маєте свою меланхолію, ми маємо Хрещатик. … Так само було колись, може, й з Софією, однак усі меланхоліки повмирали, а Софія стоїть.

ПРУС Болеслав – Фараон

Posted on by / 0 Comment

Стіни зали були оздоблені кольоровими барельєфами, що зображували різні польові роботи, а по кутках стояли незворушні статуї бога Осіріса з меланхолійним усміхом на устах. … В його усміхові було не глузування, а скоріше меланхолія. … Здавалося, він дивиться на присутніх і з меланхолійним усміхом запрошує їх, щоб їли.