Результати пошуку слова: Мені
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов
Багато про неї і пишуть у книжках, і розказують, та бачиться мені, що усе щось не так. … Так се вже не любов, а дяка, що мене похваляють, та що весело мені про те слухати. … Правда, не теперечки; не знаю, чи водиться де тепер щира любов, а в старовину се діялось, та певно діялось; є ще, мабуть, старі люди, що не дадуть мені збрехати.
СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів
Що ж мені, одначе, тепер робити? … Що мені потрібно? … їжа мені не потрібна. … Вода мені знадобиться не раніше, ніж за добу. … Отже, нічого ницого мені не потрібно. … А потрібен мені невеличкий, відверто скажемо, примітивний нуль-передавач зі спіральним ходом. … позитронних емітерів мені тут не роздобути».
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Мені з їх усіх така втіха, як з порожнього міха, як кажуть в приказці, – … – Запрошую їх до себе в гості, бо вони мені люде потрібні і часом стануть в пригоді. … Після чаю мені стає якось трохи веселіше. … Ти чудний чоловік, все тебе нудьга бере, а мені ніколи не буває скучно: сиджу собі та щось думаю, або шию, або «Ниву» переглядаю.
Гнат Хоткевич – Довбуш
І не п’єт і не… Мені все, було, вогорє6 баби: йка ти шєслива… А йка я шєслива, шо він шос від мене криєт, шос думкуєт та й аби все сам… Та й шос дес ходит… та й до Сапогова, та й до Сапогова… Єлена вже втерла очі кінцями хустки. … — Ні… Він мене й пальцем, ади, йкий є палец, не текнув… Лиш… встид мені… —
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість.
Та мені ж яке діло до вашого іменинника? … Він провадив нас повз стару деревяну однобаньову церкву та чотирьохкутну рублену дзвіницю; дивлячись на неї, я згадав картину незабутнього мого Штернберґа “Посвячення пасок”, і мені стало сумно. … Коли я дивився на обірваних стрічних селян, цей баль здавався мені якоюсь нелюдською забавою.
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки
– Мені здалося, ти щось кричала. … – Мені приснився якийсь чоловік. … – Проте він здався мені… … – Мені снилося, що в чистому небі заблищало щось кругле, наче монета, яку підкинули вгору. … – Мені здавалося, що досі ти не замислювалася над таємницями природи, а сьогодні тільки те й робиш, що дивишся на небо.
Олександр Довженко – Щоденник
Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — … Вона потонула у спогади дитинства і проспівала мені п’ять пісень улюблених свого батька, а мого діда, ткача Ярмоли, що дуже любив співати було за своїм верстатом. … Зараз мені починав здаватися, що я зробив велику помилку, що погодився з … редакцією «Знамени» друкуватися.