ЛЕМ Станіслав – Соляріс
На станції, як і досі, панувала мертва тиша. … Та… коли я прийшов, вона була вже мертва. … За рожевими ілюмінаторами народжувалася мертва, голуба спека. … Коли незабаром зійшло сонце, навсібіч знову простягалася порожня, мертва пустеля, ледь позначена зморшками хвиль, які метали ртутні відблиски в ілюмінатори станції.