БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Бодай для серця, що, голе й голодне, осиротіле, мечеться в смертельній тузі, в останній агонії загибелі… Вони самі не знають тепер, чого шукають… Зухвало-бунтівливі думки, що зародилися були ще з дитинства, раптом вибухли тепер.
