Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Щось невловне промайнуло на мить у погляді ченця. В одну мить погляд ченця згас, губи його міцно стислися. ту ж мить спалахнули потішні вогні, що осяяли червоними, смарагдовими, голубими, золотими тонами і кущі, і дерева, і гостей, які вп’яли пожадливі погляди в широку просіку, що вела до альтанки.