Результати пошуку слова: Море
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова
Розірвав одежу на грудях і раптом збагнув: отой корабель, що злетів над морем, – … Горіли щогли й вітрила, вогняні клапті падали на голови й спини живих турків, і вони, напівпритомні та збожеволілі від страху, почали стрибати з галери в море. … Це не була ненависть, радше – мертве дихання: так дише на приреченого море й прірва.
Микола Олійник – Леся
— Горе — море, чаркою, сину, не заллєш, — … море. … Одне діло дивитися на море здалеку, а інше — відчувати його з усіх боків, дихати ним, п'яніти од його свіжості та широти… … Леся стала коло борту, поруч Маргарити, милувалася то морем, де зграями носились чайки, то містом, що відсвічувало на сонці білими стінами.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
Київське море — відстійник радіонуклідів. … Сотні тонн нафти витекло в море. … Вночі заморозки на ґрунті, а морелька уже цвіте. … Морелька недоламана вже одцвітає. … Прочитав замітку в одній газеті: «На роботу — через Мертве море». … Угорщину проїхали, Болгарію, Туреччину, а там вирішили вплав наввимашки через Мертве море.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
За проспіваною піснею починалася друга… третя… Рід увесь мовби пустився берега й поплив одчайдушне, зухвало в бурхливе пісенне море, десь до невідомої казкової землі, покинувши геть увесь цей дурний, жорстокий і безглуздий світ. … Був це монументальний і незрівняний запорожець, безподібний у своїх широченних, «як море», шароварах.
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада
Запорожець сидить коло хати, да мов і не він, мов і не чує, що круг нього наче море і рає. … Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки, а скоро прийшов до нас, то насмішив братчиків своєю мовою: усе тілько «бре» та «море»! … «Море! … «Гайде, море! … Зараз пізнав Кирила Тура голос, а по чорногорському бре да море пізнав його побратима.
УКРАЇНКА Леся – Поезiї
А у тую недiленьку рано Синє море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, Красним-ясним промiнням вiтає. … В морi хвиля за хвилею рине, Море наче здiймається вгору, А склепiння небеснеє синє Край свiй ясний купає у морю. … Ось близенько вже видно ту зграю, Аж iзнов одкотилась далеко, Геть бiлiє в туманному краю… Море, море!