Результати пошуку слова: Мотор
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада
Одне слово – той великий король зробив його ліричним мотором сузір’я Вибухових Світил. … По тих моторошних словах запала мертва тиша; обидва приятелі мимоволі глянули в бік чорного отвору криниці, а король і далі походжав собі. … Аж тут щось моторошно заскрипіло, шафа в кутку відчиняється, і з неї вилазить хтось п’ятиповерховий.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Без жартів — моторошно. … Мене ніхто ні про що не питає, не заваджають ходити, але з моторошною цікавостю поглядають на мою високу постать, що без перестанку ходить по тротуарі з хмарним, стомленим лицем. … Навіть моторошно, їй-Богу, моторошно, Олександро Михайлівно! … Знову те саме почування моторошности, як од чогось надприродного.
Борис Грінченко – Серед темної ночі
Та найдужче мати любила оцього Романа: таке воно змалечку було моторне та цікаве і з себе гарне,— то вже було мазунчиком у матері. … Врешті білява Химка, жвава й моторна, схопила подругу за рукав і потягла до Сивашів у двір: — … — подумав Роман.— Моторна! … Моторний хлопець! … Романові стало моторошно.
Олекса Кобець – Записки полоненого
Був один моторист із Москви, Боярський – якийсь співробітник великого електроуправління, людина дуже поважна і літами й становищем (заробляв великі гроші), тримався він якось пишно, очевидно важко мирячися з тим, що потрапив до такого от, як наш, гурту. … Тоді мені здавалося, що він стежить за мною, і робилося моторошно.
Люко Дашвар – Мати все
Дорослий, двадцятишестирічний мужчина раптом квапливо подався до дверей, вискочив геть, ніби той незрозумілий моторошний режим поширювався на кожного, хто випадково опинявся у кімнаті Платона. … збрехала Ліда, придушуючи всередині моторошний дитячий страх. … Десять газетних рядків плюс кубло моторошних сумнівів — і дівчина в тонусі.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Він сперся на свою патерицю і мовчки втупився у гобіта, поки тому аж моторошно стало. … Ночівлі були незатишні й студені, і мандрівники не сміли ані пісню заспівати, ані заговорити вголос, так моторошно відгукувалась луна, а тиша ніби не любила, щоб її порушувало що-небудь, крім шуму води, завивання вітру та лускання каменю.