НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа Posted on by / 0 Comment Рузя, дуже полохлива зроду, непоетично стрибнула з каміння, прожогом полетіла через сіножать і трохи не загрузла на мочарі, натрапивши на його. … Ходила вона по гостинній якраз так, як чапля дибле по болоті та мочарах!
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Чохов довго милувався ними, пригадуючи сибірські мочари та озера і своє полювання в тайзі. … Усім хотілося чимшвидше вибратися із смердючих мочарів, і тому пішли праворуч, бо здавалося, що там сухо.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр Posted on by / 0 Comment А в долині буйно зеленіли Тясминові плавні й мочарі, що ковтали наднесений вітром пісок і не пускали його на другий беріг. … Противні сотворіння утекли нам по дорозі і прибули на хутір раніше від нас, обмивши, видно, десь в мочарах рила.
Малолітній – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Над вечером йому сказали хлопці, що пасли корови на стерниску, що на мочарах присіло стадо диких гусей. … Криючись так поза корчами ловини підкрався аж до мочариска, поки не скрився за копицею сіна.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Шлях пішов вигоном, а далі якимись мочарами, а за мочарами перескочили місток на здвижі, де слизіла течія в багновищі.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment чи не був душевно настроєний написати повість про сільського апостола, вчителя, котрий учив читати й писати не одне покоління сільських дітей; він учив їх також садівництва та пасічництва, в мочарах, де раніше рохкали жаби, навчав селян копати саджавки й розводити рибу, яку потім возили в діжках євреям у Бистричани…
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань Posted on by / 0 Comment Десь в мочарах вискочить рідко тривожена їдальна жаба (Rana esculenta) А може, й правда, що в гори на початку віку зайшли рутени з Провансу, як гадають деякі історики.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях.
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів Posted on by / 0 Comment Мангрові, які росли на берегах багновища, були вкриті ріденьким товстошкірим зеленим листячком, а безліч повітряних коренів звисали з гілок, тяглися до землі, заривались у мочарі й схожі були на ноги якихось велетенських птахів.
