Skip to content це i є “брат-чорнокнижник”: мала б зразу впi-знати, та що там мулитись, i впiзнала зразу – щойно забачивши той його цикл iз вiдьмами: зеленоликi, мовби при мiсяцi, але в розповнi дня, бо на вохрi, на золотi, пiсенним “вербовим колом”, чи радше кривим танцем, розгорнутi, плавко так, полотно за полотном, – 