ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова
І в тому вогні згоряв навіки червоний півень – дух наш неупокорений, а вона, та чудова жінка, з дивною спрагою випивала його молоко. … …наліплене, в обіймах тіло ставало налите соком, молоде, смагляве; стегна – наче звук мідної труби, жовтий, блискучий та яскравий; чоло – наче пісня, котру співає закоханий…