Результати пошуку слова: Місяця

КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться

Posted on by / 0 Comment

І хвилі, і очерети, і трави шепотіли до місяця: не кидай нас, побудь довше, чарівнику. … Проти місяця виблискували золоті погони старшин. … З її гострих променів скочувались дрібні, мов бісерини, краплі й золотавою росою осідали на траві, сяяли у відблисках повного місяця, і все на землі та небі здавалося таємничим…

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

От місяць заглянув в середину лиману, і од місяця до берега простяглась неначе довга-довга стежка, посилана золотим піском. … –  Чи ви бачите, яка ондечки стежка простяглась од місяця до берега? … В Бородавкіної вид забілів проти місяця, як вид в вакханки.

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Posted on by / 0 Comment

Подобає почати ону з дня пророка Наума, першого числа декемврія місяця. … Таж вони всі гони небесні знають, усі до одної зірки перелічили й куди яка йде; не заглядаючи в календар, скаже просто, коли яка квадра місяця настає.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Увесь поїзд рушив у дорогу, а позаду зосталася тиха долина, залита мертвим світом місяця. … Один батько зараз почує, човгає старими, але міцними ногами до колиски і при світі місяця довго гойдає колискою за почепку й уколошкає малого плаксія.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

Місяця серпня, 9 дня 1637 року, Фердинанд III поблагословив Цецілію Ренату на вінчання з королем Владиславом, і її зараз, по тодішньому звичаю, повінчали з королевим братом Яном Казиміром, котрий заступав на той час місце брата.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

Балабуха записав рік і число місяця й записав всі випадки того дня, записав, як він їздив на поле, як розсипались вози й снопи, як наточанка обламалась коло базара. … Глибокі долини та западини в яснім світі місяця пересовувались, неначе гарні декорації.

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

Солома від місяця поблискувала, вона ніби намокла за день у зливі сонячного проміння, і ще й зараз чути було, як вона пахне сонцем. … Небо затягає хмарами; з-під далекої хмари поблискує пізній ущербок місяця, наче то далеке, чиєюсь кров’ю налите око з-під насупленої брови суворо стежить за нами: «Ану, хто ви?