Результати пошуку слова: Мішок

За якусь мить потому, як у мене під руками заворушився мішок, я зрозумів, що жертви потрапили в пастку. Я з задоволенням переконався, що мішок мало не до половини набито цими злими тварюками. Знявши з них сукно, я поклав туди мішок з пацюками, накрив його дошкою і зверху вмостився сам.

Хоч її чоловік Василь великий пияк, хоч і не один мішок найкращого жита або пшениці мандрував до Мендля, отуди на Гоппляц3[3] вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких.

ЯВА VII Входе тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мішок з кожі. І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. Світить свічку, засвітив, поставив, глянув на мішок, поцілував його. (Кида свиту на мішок і заступа мішок спиною.) Ти чого, навіжена, сновигаєш?

— Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються. — Учора один чоловік ніс мішок із ноля. Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом’якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: — мішок з горища зняли?» А він: «Ми, тату, коробкою згори носили». В задніх рядах, де стояли парубки, пробіг легенький смішок.

У куті скрині знаходився мішок із набоями, частину скрині займали книги і одяг. Привезли десять околотів соломи, два вози і бричку, три пари коней, два мішки муки, два крупи, мішок сала, із півсотні курей та гусей, п’ять баранів і чотирнадцять “товаришів”. – Намацав у сінях мішок високий із збіжжям.

Лісник підійшов до неї, пальцями почухав за вухами, а потім чоботом поторгав обвислий мішок черева й здивовано заговорив сам до себе: — Він через плече скинув па долівку мішок, і від нього війнуло духом вітряка й літа. З вітряка вийшла Ярина, на плечах її лежав мішок, на грудях коса.

Перед ним стояли ще два гноми, обидва з синіми каптурами, срібними поясами і жовтими бородами, і кожен мав мішок з інструментом і лопату. В кишені був гаманець – як на Більбо, з мішок завбільшки.  Мішок, Томе, мішок! – падав йому на голову бридкий смердючий мішок, збиваючи з ніг.

Усміх цей перекидається на графа Адольфа й розгорається в тихий смішок. Брук дозволяє собі позувати без посмішок, він фотографується a naturelle, брутальним, нахабним, тупим, деспотичним хамом. Смішок продирається наперед і опановує очима, устами й ямочками коло уст. Ніяких насмішок, глуму, потайної зловтіхи, зяхваної злості.

Вчителька Єжанська власне так мені й пояснила: дурно, хлопаку, сьорбаєш носом, твої фантазії — мішок полови, з якої не всукаєш очкура, бо для того, щоб стати письменником, треба закінчити гімназію в Рогачі й вищу школу у Львові… Енкаведисти тут же кинули мені на голову мішок, котрийсь з них тицьнув дулом у поперек: —

Відповідав він захекавшись, як людина, яка тільки-но піднімалася на п’ятий поверх з важкою ношею, а вийшовши на вулицю, поклав свій мішок на ручний візок, що стояв край тротуару, і неквапливо подався геть. Проте це пояснення довелося відкинути, коли в підвальному коридорі знайшли купу антрациту завбільшки з мішок.