ВОВЧОК Марко – Сестра
Я радію: «Слава господові, що і в нас, як і в людей благодатно!» Купив мій брат худобу, став потроху розживаться. … Він подивився на мене пильно й жінці в вічі, похитав головою. … – Що твоя жінка мене обидила, я їй те дарую, тільки важко мені на серці, братику мій! … хоч там таке, що як подивитись у його, то й себе не пізнаєш: так тобі перекривить обличчя… Стріла нас панночка, вже доросла й огрядненька собі, нівроку.