КАРПЕНКО-КАРИЙ Іван – Cто тисяч Posted on by / 0 Comment гріх смертельний, все одно, що посиротить свою землю на віки вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. … Буде здоров'я – будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Я знемігся, чекаючи, бо Він уже вічність стояв наді мною. … Я навіки зв’язана.
ФРАЙБЕРГ Герман – Таємнича Африка Posted on by / 0 Comment А насправді там і ясного дня стоять сутінки, вічні зелені сутінки. … Мільйони років рухається він своїм навіки визначеним шляхом, як велів аллах.
ХВИЛЬОВИЙ Микола – Камо грядеши Posted on by / 0 Comment Для нього наше «всерйоз і надовго» ототожнюється з вічністю, бо «неп» – … Він сідає і пише лантух віршів чи то оповідань про вишневі садки і – головне – про «хай живе навіки червоний неп!» і несе їх до міста.
На уходах – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Ми не вічні, вони стануть на наше місце. … Значить, Тарас пропав навіки.
Астрід Ліндгрен – Нові пригоди Карлсона, що живе на даху Posted on by / 0 Comment Тепер Карл-сон пропав навіки! … Карлсон і Малий чекали далі під столом, Малому здавалося, що вони сидять там уже цілу вічність.
БЕРДЖЕС Ентоні – Механічний апельсин Posted on by / 0 Comment …штовхнути її, наче в нападі шаленої люті, в старий ставок, де б вона гучно плюснулася й навіки зникла. … Здавалось, я сиджу в тому вонючєм мєстє вже цілу вічність і залишуся там навічно.
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment але наші купці виривають їх з рук: у Константинополі знають, що ці лодії з дуба вічні й дуже зручні. … Але Малуща і не дивилась на Добриню, вона це могла одірвати рук і очей від свого сина, бо надовго, а може, і навіки прощалася з ним.
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО Posted on by / 0 Comment Він пішов до них, познайомився з ними і полюбив їх навіки. … Над землею пливла вічність…
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу Posted on by / 0 Comment Почекай іще день-два… Вже коли вони виходили з кабіни центрального ліфта, під склепінням Усипальниці залунала мелодія реквієму “Прощай, життя, здрастуй, Вічність”. … І засинає навіки.
