Результати пошуку слова: Навік-віки

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Український народ мусив на віки вічні зоставатись в матеріальній і розумовій неволі. … Йому чомусь здавалось, що він вже втрачає Зосю навіки. … але ж як трудно до неї вернутись в далекі віки! … Всі слуги позбігались з усього двору, всі прощались з нею навіки. … от теперечки я твоя, навіки твоя!

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

Стара Василиха одразу почала заводити, що її дитина пропала навіки. … — Ци ти вже виспишси коли, най би раз навіки вснув! … Зрадливий Стіг… Ти, могутній, мовчазний, віки–віків неприступний ні для кого — чого ж ти зрадив і допустив до себе ляхів із смоляками, щоб вигубили там, під тобою, —

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

Ми навіки затавруємо себе ганьбою! … Якщо правим виявиться Левтіхід, я зніму діадему з голови й навіки покину Спарту! … Тлумачі звеліли обнести левеня вздовж мурів акрополя, тоді мури будуть неприступні на всі віки. … А ми звільнимо вас навіки з-під їхнього ярма.

ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Posted on by / 0 Comment

Щоб з любимим сином Не розлучатися нічим навіки, Отец рішився тож приняти хрест, Рішилась тож і Сільвія Мамілла. … За мить одну Навіки я спочину. … …Дрібні, малозначучі і дитинні – Ображен гірше деспота лихого І проклина дітей на вічні віки, Вкида в огонь пекельний, в люту муку?

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Posted on by / 0 Comment

Була б тільки кухня справна, а там знайдуться щирі поздоровники і побажають стільки, що й на два віки вщерть стане. … я хотів би й навік його збутися, – … – просто мені на шию, і обняла своїми руками, й вигукнула: «Твоя навіки!..»

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

…розливалася, шуміла річка братньої крові… Та так не раз, не два – таке життя тяглося цілі довгі віки шляхетського панування, аж поки Польща впала, розша-тана руками свого безпутного… … той довіку вільний, і сім’я його, нащадки його навіки вільні; а хто не записаний, – … То мій ворог, що трохи не навік розвів мене з тобою… –

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

Я не став його відговорювати, я не хотів його образити; я думав, що у ньому обізвалися первені, й він зрозумів, що в ньому сконденсовані віки. … Виходило, отже, що фреска, як тільки-но була намальована, ще свіжа, комусь не сподобалася, хтось її злякався чи зненавидів і наказав замурувати її навіки.