АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment – Я так хочу тебе навічно, до самої смерті. … Як мене, не доведи господи, почне вирятовувати з біди Олексин і Павлів «гурток друзів», тоді моє прізвище навічно запишуть до якоїсь резолюції, передадуть її в закордонні архіви, і мені не допоможе навіть те, що буду кричати: «Я – це не я».
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Треба виждати довший час, поки ввійдуть кожна по своїй вазі в землю, тоді можна й поєднати їх навічно.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment і тут вона попросила хрипнучи, бо голос їй нагло закам’янило страхом так навічно в тій стратенчій пустці й зостатися: забери мене в царство твоє, хочу вкупі з тобою княжити, чи ж не на те ти мене обрав за дружину, ще тоді як червоного пояса підкидав у дарунок?
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment Універсал прочитано публічно, щоб справу тую уморить навічно.
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС НАВЧАЛЬНИЙ ПОСIБНИК 2013 Posted on by / 0 Comment Якщо прикладка має виразне уточнювальне значення (перед нею можна вставити слова а саме), то вона відокремлюється тире, а не комами (найчастіше в кінці речення): Одна з німф – Мента – навічно оселилася в ботаніці й медицині, кулінарії і парфумерії.
БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX Posted on by / 0 Comment Пройде трохи часу, навічно спочинуть герої трагедій, світових війн і політичних катастроф – і що залишиться для нас?
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment серед малоросіян одним із найстрашніших заклять вважається закляття “заложної душі”, коли людина, що не може виконати своєї присяги, стає приреченою на вічні муки небуття, якщо не передасть іншому тягаря свого потойбічного прокляття і, таким чином, не поновить навічно своє страшне приречення…» П.Куліш.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment Люди, розкрийте один перед одним свої душі, як долоні, й ви навічно позбудетесь сварок та непорозумінь.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Не відходь нікуди звідси,- клятву дай мені єдину, Я ж навічно присягнуся, що ніде тебе не кину, Повернуся, щоб з тобою тут блукати до загину.
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу Posted on by / 0 Comment І треба було квапитись: могло трапитись що завгодно, у Місті людина могла зникнути без жодного сліду і навічно.
