Ольга Кобилянська – Земля
– додала з неописаною погордою.- Вона мене найрадше в ложці води втопила би за се, що ти мене любиш і до мене приходиш, правда? … Найрадше був би плакав, як мала дитина. … Неповоротно й боязливо поволоклася тінь за Івонікою, якого тягнуло в самоту і який, плентаючися, мов блудний, між стогами… був би найрадше в землю зарився.