Результати пошуку слова: Нара
Олесь Гончар – Циклон
Коли знов застукотіли колеса вагонів, Хомичок підкотився на нарах до Колосовського: — … Тієї ночі, колії в бараці поснули, Колосовський на нарах (знову на нарах!) підсунувся до Івана: — … І нічне засідання трибуналу в кутку, на нижніх нарах… … Найшли під нарами купу вівса — якісь бджоли його наносили.
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода
Нараз підвівся. … Самому смішно: так ніби хтось сидить у нього в грудях і не нарадується ясному сонцю, жайворонкам, розливам рік й озимині, що забуяла зеленим вруном по степових роздоллях! … Дівча мовчало довго, а потім, скривившись гірко, немов дитина, нараз спитало: — … Нараз Григорія неначе громом ударило.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика
Крутояр пам’ятає, як вони того дня втрьох – Олеся навмисне послали кудись на вулицюі- зібралися на коротку нараду. … У трюмному відсікові відбувається коротка нарада, позповівши все, як є, капітан Пабло безпорадно схиляє голову і жде якусь мить, що скажуть пасажири. … І в нього вистачить глузду не наражатися на прикрощі з росіянами.
Володимир Набоков – Лоліта
На рiшення п-на Кларка, можливо, вплинув той факт, що обраний ним редактор наразi щойно вдостоєний премiї iменi Полiнга за коротку працю ("Чи можна спiвчувати почуттям?"), … На дивовижний i прекрасний збiг, наразi в цю мить, коли злочинець став роздiймати щелепи сердитого маленького чоловiка (мiж тим як збiглась юрба), –
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого
Коли їх замкнули на нiч у барак, Андрiй став ходити мiж нарами й шепотiти щось кожному на вухо. … Жоден з них не поворухнувся й тодi, коли в барак увiрвалися всi конвоїри на чолi з фельдфебелем i, вигукуючи прокльони й лайки, забiгали в проходах помiж нарами. … Вони потихеньку прорiжуть пiд нарами пiдлогу.
Олег Авраменко, Валентин Авраменко – Зорі в твоїх долонях
Ще при будівництві Катакомби розділили на окремі автономні сектори, щоб при втраті одного з них його можна було негайно ізолювати, не наражаючи на небезпеку решту секторів. … Нараз вона замовчала, на її обличчі з’явилося розуміння. … Це також важлива таємниця, розголошення якої наразі вкрай небажане.
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
А як збилися докупи, То, вам наче штири ступи, В мене гопнули нараз. … Тут урвав нараз Бабай,- Бач, кумпанія чимала Бог зна звідки причвалала З криком, шумом в царський гай. … Лис Микита в своїй буді Спочива собі по труді, Аж нараз почув: стук, стук! … Можеш ти, мій найлюбіщий, Проковтнуть мене нараз?» «