ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво
– Ні,- він нарешті наважився,- здивували. … Аж тут Ситник нарешті міг згребти малого і потягти до свого візка, одною рукою міцно тримаючи його, а другою витираючи бороду й вуса, що аж хлющали від поту. … – нарешті догадалася. … Нарешті, заважився: – … – озвався нарешті. … – підняв нарешті брови Шнурре.