Що зробите, то все недоладу! І те недобре, й те недоладу, і не так говориш, і не так ходиш… та коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір гримає: «Чому, –
Семен не розумів того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам, чи не хотів розповісти доладу, лиш за кожним разом з презирством здвигав плечима, лаявсь "мудьом солоним" та "нерозчовпою", а то й цілком покидав лекцію.
Хоч там цар на мене лютий, Та він знає, що в мінути Небезпечні, в чорний день Всі торочать недоладу, Але дати мудру раду Вміє тільки Лис оден». Адже ж я Не одну йому дав раду Щодо стилю, щодоскладу,- То й заслуга тут моя!» Цар до рук пакет приймає, Шнур за шнуром відпинає, Глип у торбу – аж з’умівсь.
Що зробите, то все недоладу! I те недобре, й те недоладу, i не так говориш, i не так ходиш… та коли б же на мене одну, а то й на свою рiдну матiр гримає: "Чому, –
по моєму, хай би йшла, коли люди трапляються, чого перебирати?… Ганнуся посміялася й собі: ич яка сваха пере хожа, ще й у кісники доладуне вбралося, а вже заміж хапається, —