Skip to content
Ні, не те, Скажи їм ось що: «Брешуть боги, Ті ідоли в чужих чертогах, Скажи, що правда оживе, Натхне, накличе, нажене Не ветхеє, не древлє слово Розтлєнноє, а слово нове Меж людьми криком пронесе І люд окрадений спасе Од ласки царської…» 25 декабр[я] 1859 г.
Ось ідуть вони юрбами, Мов на відпуст з корогвами – Все, що виє, гавка, квака; Лиш один мов і не чує, В своїм замку, знай, ночує – Лис Микита, гайдамака. …
Ох, окрадений Микито, Твій найбільший скарб десь скрито!
