Результати пошуку слова: Не сором
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Не то несмілість, не то соромливість у манерах. … Мати міцно тримає його за руку й, нахилившися, соромлячися прохожих, неголосно вмовляє. … (Зустрічає вона таксамо, як і проводжає: чи то несміло, чи то соромливо.) І раз-у-раз у чорному. … Мені до болю ніяково й соромно, але тепер я вже ніяк не можу сказати їй: іди до мене.
Анджей Сапковський – Останнє бажання
Геральт побачив, як на її спині, на білій сукні розквітає червона пляма, а з неї, в гейзері крові, огидно і сороміцько вилазить зламане вістря. … Невеликий сором — здуріти від страху. … Геральт хвилину постояв, вагаючись, борючись із почуттям сорому, з бажанням негайно розвернутися і вийти. … — Не соромся, —
Олександр Довженко – Щоденник
Те, що повинно давно вже стати предметом громадського сорому і непристойності, возвеличується. … Тоді прийшли на мою политу марним потом ниву недобрі люде, серед зів’ялого саду поставили наспіх збиту трибуну, подібну до ешафота, і, прикриваючи свій сором, а хто не сором, а недобрість чи пустоту свою, кричали голосно: —
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Вона липнула на неї очима й од сорому опустила довгі вії на очі. … – От теперечки не буде нам сором вітать женихів в наших покоях! … «Сьогочасна людина… Такі терміни люблять вживать прилюдно тільки лібералки, нітрішки не соромлячись і вважаючи на ці слівця, як на звичайні наукові, а не якісь сороміцькі», –