ШКЛЯР Василь – Залишенець
коли невідомо, чи він хоч живий, чи, мо’, вже його кісточки десь у сирій землі, гріх же великий – відмовлятись од мертвого. … Хотів щось спитати, а він хамуль-хамуль – невідомо де й дівся. … теж дурне, бо невідомо, чи йому відчинять, а якщо відчинять, то хто? … – Вам немає куди поспішати, бо ще невідомо, чи я вас випущу з лісу.