Результати пошуку слова: Невіть-де
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
Ось коханець Без слави й без відваги, в плачу й викривлянню, І день, і ніч біжить від псів оскаженілих, І день, і ніч в утечі. … І спускалася з неба, ніби розріджений морок, тиха туга, яка невіть чому заснітила дякову душу, бо щось йому почало маритися, щось увижатися. … – А де ж він подівся, твій Іван?