Результати пошуку слова: Недалеко

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Посеред хижi, недалеко вiд вогнища, стало видно викладену камiнням ще одну яму-пiч, у якiй пекли хлiб, рiзний посуд бiля неї – череп'янi з вузькими шийками корчаги й широковерхi горнцi, дерев'янi кадоби, ночви, миски. … Княгиня встає, стомлено сiдає в крiсло, недалеко вiд неї на лавi сiдає священик.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Недалеко від них паслися нестриножені коні. … * Недалеко від перемілу, що хвилясте просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері і повернули до берега. … Зовсім недалеко зметнулась вгору, випростовуючись, незграбна довга постать, щось загорланила, і зразу ж високий натягнутий крик перейшов у кволий, простуджений клекіт.

Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…

Posted on by / 0 Comment

У спекотний липневий день я з братом із лану пшениці недалеко від зруйнованої могили в Пикуличах дивилися, як кілька німців дорогою до Перемишля вели колону більше сотні полонених. … Попереднього дня Чорній загинув при переході кордону на засідці коло села Ліщини недалеко від Добромиля.

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

– Тепер уже недалеко, – … Було тихо, як і нині, темно-темно, вої спали, тільки князь Святослав не лягав, та ще я сидів недалеко. … І вже тоді Віста запитала в Микули, поглядаючи на торбинку, що лежала на долівці недалеко від вогнища: – … чути тільки, як недалеко внизу шумить море, над небосхилом між колон видно великі червонуваті зорі.

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Внизу, недалеко від глинища, хлюпотіла річечка, – … Рахівник перший зважується ввійти, а Мирон Данилович – слідом, як тінь, до секретаря, що з підібгнутими колінами лежить при столі, недалеко від стіни; револьвер поруч. … Хоч недалеко до їх хуторця, так забарилась я і заночувала там.

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

До того здавалося мені, що вона все десь знаходилася недалеко мене, що десь заблисне її ясна одіж з-поміж смерек. … Я пішов далі й був уже недалеко павільйону, коли оце вийшов малий Нестор з павільйону і, не зважаючи цілком на мене, а звертаючись лицем виключно до брата на груші, кликнув спокійно, мов дорослий: —