ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
У вікно повіяло духом землі й недалекої річки. … Сонце сиділо вже в недалекому клені і наче розчісувало гілляччям своє золоте волосся. … Закукурікав десь недалеко півень і небо, повне драглистих зір, раптом просвітліло. … Село вже було недалеко, і він знову взявся за ціпок. … Вона недалеко, ця земля, отут за стінами вашими.