МОЛДОВАН Валеріан Васильович – Риторика загальна та судова Posted on by / 0 Comment В ньому шалено заговорило почуття незбагненної неправди.
ЛЕМ Станіслав – Фіаско Posted on by / 0 Comment Поки він сходив з крутизни, сягаючи поглядом горизонту, окресленого світлою лінією, ліс із висоти здавався розплесканою на поверхні хмарою, вся поверхня якої здималася й сіпалась у незбагненному нервовому тремтінні.
РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі) Posted on by / 0 Comment Грозові розряди, прошиваючи небо і землю, сповнювали незбагненною тривогою все живе.
Суржик для інтеліґенції. Мацюк Р. Posted on by / 0 Comment Для мене залишається незбагненною всеохоплююча і засаднича толерантність української інтеліґенції, яка, мов смертного гріха, боїться найслабшої тіні звинувачення в національному егоїзмі.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін Posted on by / 0 Comment …Наступного дня мої влаштували криваву й безглузду рiзанину, жорстоку у своїй незбагненностi.
Олекса Кобець – Записки полоненого Posted on by / 0 Comment Але яке то нечуване блюзнірство, святотатство, соковитішим словом висловлюючись, перед Обличчям Самого Великого, Всюдисущого Бога, перед містерійною, незбагненною маєстатичністю Смерти!..
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми Posted on by / 0 Comment У душі млоїло передчуття незбагненної тривоги, непевних чекань чогось невідворотного, несподіваного й страшного своїм лиходійством.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Якусь величну й спокійну радість почувала дівчина, поступаючись своїм бажанням, щоб він міг поступувати, творити, досліджувати ті кумедні речовини, що колись, хай у далекому незбагненному майбутньому, докінчать перебудову людського життя, тепер почату.
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment відчуття, і воно в образі стіни й дверей навіювало йому ілюзію таємничого й незбагненного виходу в інший, надзвичайно прекрасний світ.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment В тих степах, де небо чисте, аж сяюче, вражає вам душу своєю незбагненною блакитною неосяжністю, де ночі темні, як у тропіках, і лиш по обріях, ніколи не гаснучи, багрово червоніють бунчуки заводських димів…
