Результати пошуку слова: Нездужає
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Нездужає Катерина, Ледве-ледве дише… Вичуняла та в запічку Дитину колише. … Утечу, єй-богу, Та й сховаюсь у бур’яні… Скажи-бо, Степане, Може, й справді нездужаєш? … Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя, мов убитий Старий під хатою сидить,- Дочка нездужає Ярина; Його єдиная дитина Покинуть хоче.
Володимир Винниченко – Сонячна машина
його вередлива владарка гнівається: двічі вже до телефону так само, як і вчора, підходить чоловік сестри, сестра немов нездужає і просить переказати через нього, що треба Труді. … Ти справді нездужаєш? … Ні, Фріда таки, здається, справді нездужає: вигляд якийсь розгублений, блідий, очі широченні, непокійні.