Результати пошуку слова: Непокоїтися

Раптово дитина починає різко непокоїтися, кричить, тужиться, судомно перебирає ніжками.

Написання не з кількома дієсловами разом чи окремо залежить від значення дієслів, а саме: нездужати ‘хворіти’ і не здужати ‘не могти, не подолати’, неславити ‘ганьбити’ і не славити ‘не прославляти’, нестямитися ‘втратити самовладання’ і не стямитися ‘не повернутися до тями’, непокоїтися ‘турбуватися’ і не покоїтися ‘не лежати’.

– А я вже почав непокоїтися.

Якийсь час стояв кінь спокійно, неповорушно, однак тепер починає наново непокоїтися.

Він з’явився над базою майже через годину після настання темряви, коли його долею почали вже серйозно непокоїтися.

А оскільки Гапка, як і Явдоха, мала ззаду голови третє, пильно сховане волоссям око (очевидячки, то була особлива признака білих голів Цього села), то те око чомусь почало непокоїтися, і це буває так, як непокояться люди, зустрічаючись із іншими простовіч: один дивиться погрозливо, а інший хоче його обдурити.

Всюдисущий Єремія був тоді ще молодший, він підповзав до тої дивної пари, але ж клята птиця починала заздалегідь непокоїтися, через те підлізти зовсім близько до них Єремії ніколи не вдавалося: Прохор хапав мішка і швидко біг від підозрілого місця; чорногуз летів за ним, і отак знову опинялися вони на безлюдді.

Чого, справді, непокоїтися в центрі міста, в години найбільшого пожвавлення, коли від гомінкої вулиці їх відокремлювало лише тонесеньке скло?

Я почав уже непокоїтися, –

— Я починаю непокоїтися.