НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Як почнуть розводиться то несамохіть аж меду заманеться, – … І її думки несамохіть перелинули в передніші часи, коли Люба була ще малою й бавилась тими ляльками, і вона сама була заможна, молода й щаслива, коли чоловік ще любив її. … Їси та й несамохіть все міркуєш, що люде закололи свиняку, неначе якісь лиходії, абощо.