Наталка СНЯДАНКО – Колекція пристрастей Posted on by / 0 Comment Людина такого плану повинна бути всебічно освіченою і присвятити все своє життя нестримному саморозвитку і самовдосконаленню.
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment Стрига зірвалася, дрижачи від нестримної злості і жадоби знищення.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment от чого хотiлося нам нестримно, шалено, до болю… Ми ходили на дорогу i дивилися, чи не їде по нас асистент з кiностудiї.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Три його рідних брати… Ноги підкосились, і тіло похилилося, як підрізаний колос… Микола дебелою рукою підхопив Андрія й притиснув його до своїх розхристаних грудей – і Андрій нестримно заридав на тих грудях… –
Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Людина, при всій своїй смертності, є «іконою вічності», тобто зображенням нестримного прагнення до 171 безсмертя, а світ символів – лише «дим вічності», тобто алегорія безсмертя, засіб його виразу.
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності Posted on by / 0 Comment Бо: здескредитувати передовика Чемериса лише на тій підставі, що перша сотня труб виявилася неякісною, зашкодить усій нашій справі невпинного й нестримного просування вперед, яка, справа тобто, базується на досягненнях і енергії прапороносців прогресу, до найперших лав яких входить Чемерис, наша гордість і наша радість.
ДЖОН СТОРІ – Теорія культури та масова культура Posted on by / 0 Comment Як і карнавали, реслінґ є “буйним святом нестримного сміху” —
Володимир Кучмук – Програмування на мові ДОВІР’Я Posted on by / 0 Comment З екранів телевізорів розповсюджувались похіть, насильство, підлабузництво, серед нестримного потоку реклами поширювалась сіра масова культура біороботизму.
КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель Posted on by / 0 Comment Я не хочу, щоб ти мене шкодував, не хочу… І знов її плечі здригнулися від нестримного, безглуздого ридання.
Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment Мов неприкаяний, тинявся я щоліта по запорозьких степах, їздив на руїни Запорозьких Січей, перепливав із нестримною хвилею Дніпрові пороги, мріяв на скелях Сагайдачного й Хортиці, плавав протоками й лиманами Великого Лугу, лазив попід кручами Микитиного Рогу й Капулівки…
