КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Дарма, нехай жалкують, а йому у отця дуже-дуже добре! … Нехай їм виясниться, не піду!» А про вечорниці так і не споминай! … і вздрів Марусю, а вона аж у третіх сиділа, бо старшою дружкою, скільки було її де ні просять, ніколи не хоче: «Нехай, – … Нехай зна і наших дівчат. … Чи не занедужала, нехай бог боронить?