Микола Гоголь – Вій
то нехай нам і руки поодсихають, і таке нехай буде, що тільки Бог один знає. … — Нехай воно так буде, як і було. … Нехай би собі йшов! … — Та нехай мене на цім місці грім уб'є, коли брешу. … — Нехай, нехай Свирид розкаже! … Бачить Шепчиха, що то вже не собака, а панночка; та нехай би вже панночка в такій подобі, як вона її знала, —