Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Низько в долині, вже над самою рікою, опинилися вони. … Відтак, схиливши голову низько над скрипкою, неначе учув там в ній для себе потайний окремий голос з її наказуючого нутра, і — заграв. … — Але, може, задля мене — каже він з покорою і кланяється їй нараз низько аж до ніг, задержуючи при тім капелюх в обох руках.