Олександр Довженко – Щоденник
А знизу, по самих густих і важких-преважких басових низах, скрипіли, гули, затухали і знову гули і ревли ревом і плакали одинокими душерозпинаючими сурмами тисячі невисказаних запитань придавленої сірої, бідної, невеселої некрасивості. … Струнка, з красивими руками, з великим низьким лобом, голубоока.