ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
Тому зітхнув і, як майже завжди, із жінкою згодився, хоча в його нутрі й кипів і нуртував казанець смоли, але не супроти жінки, а тих кобеляків, що до неї лазять. … Серце йому схвильовано билося, але тіло лишалося непорушне, мов дерев’яне, дерев’яне, але не мертве, бо в ньому зграйно нуртувало срібне молоко.