Результати пошуку слова: Ну-бо

От як посилається клятьба: “Господоньку Боже і ти, ніченько, поможіть мені назвати, наслати дев’ятьдесять коней і дев’ятьдесять бесаг тусків і нужд з удовиць, від пана, що панство утратив, що в карти села програв, від війта, що вітійство утратив, від сиріт – відсилати, насилати на него.

У мені нуртував якийсь неспокій, і я боявся їхати додому, намагався оминути катастрофу, яка, як мені здавалося, все нижче нависала наді мною й Джуліаною.

Ну, а тепер уявіть собі, що о дев’ятій годині вечора у старшого лейтенанта Вашека Небеського любовне побачення з Мартічкою Вальтеровою. … Одну лише якість його ніяк не повернути – не повернути колись притаманний йому бойовий дух. … Я боюсь за нього. … Пізніше віднаходив боржників.

— Ну, приміром, не виграє він вибори. … Можливо, що цим у наші, скажімо так, досить розвинуті часи можна пояснити посилення вектору сприйняття Бога у світовому суспільстві. … Цього бога не треба боятись. … Ну, наприклад, програмні символи грошового знаку в сто гривень десь у Монголії будуть сприйматися лише розмальованим папірцем.

Негаразд пообідав, подякував богу – зараз за шапку і, ворчачи сам собі: «Я не стерплю так довго… пропаду від нудьги», – … Бо знаю, що якби я не що друге, а тільки б подумала тебе менш любити, то тут би з нудьги й пропала!

сказала Гальшка.- Ми залюбки складемо з вами молоде товариство, бо ці старі, не вам це казати, нестерпно нудні.

Там лежала – без очей, з роздертими боками, тельбухи геть виклювані, а нутрощі обліплені роями лискучих мух – вовча падаль.

Знаючи звичку Жароха діставати мене серед ночі, перевіряючи, певно, бойову готовність, я вже давно тримав «червоного» під подушкою. … – Ну, ясна річ, що не зрозуміла, – … А, ну звісно! … Ну, якщо не він, то пробачаю. … ну, ясно! … Ну точно, дитина-індиго. … – Ну, пішли, – … Ну розповідай, Малдере. … Боже, яка ж це маячня!

— а що з грішми було всутуж, бо телицю мали продати щойно на осінь, то на те пішла добряча частка І ан нусиних заробків, але Ганнуся (на превелику Василеиу полегкість: він бо чекав, що дівчата знову стануть проміж себе ґдиратися, й наперед тим мучивсь) ні слова насторч не зронила — вона взагалі ставилася…

Пишна білява борода обрамляла засмагле обличчя. … –  Ну що ж, пропусти, – … – Це ж не Бодрюк! …  Ну розуміється.  … –  Ну, як собі хочете, – … Одного з них звали Барсак, другого – Бодрієр. … Ну, а вона? … –  Ну, звичайно, – … –  Ну от!.. … Ну от!..  … –  Ну що ж, як це правда, то їдьмо! … –  Так, і не гаючись, бо день від’їзду не за горами.