Результати пошуку слова: Ніби

Зійшлися вони, і такий гуркіт стояв, ніби зіткнулися посеред Льодовитого океану два айсберги. Твердіший і щільніший за лід виявився кварц, тож луснув Боревій з таким гуркотом, ніби лавина скотилася з гори. Рушив він далі, і дзвеніла його хода, ніби хтось молотом товк кристали.

Йому здавалось, ніби старий, поважний і трохи суворий дядько й сонний обважнює його душу, одбирає в його волю. На березі на скелях ніби дрімає в темряві величезне вороже місто. Здавалось, ніби там недавно тряслася земля й накидала з свого нутра ті чорні задимлені купи сирої землі.

уперто додала Галя, ніби відповідаючи, які то дітки тепер. – звернувся він до Андрія ніби з байдужим запитанням, оглядаючи з ніг до голови. І так, ніби це вони в дитинстві гаряче обговорюють якусь чергову хлоп’ячу авантюру. Ви так вимовляєте, ніби збираєтесь літати завтра і взагалі.

З чемністю квартиранта я відповів, що добре, і, одразу забувши все, усміхнувся… Мені було так легко, ніби з плечей звалилася Говерла.[1] – Я ніби знав, що Він сьогодні спроможеться на слово. Ніби відчуваючи мою тривогу, він, бувало, запитливо зиркне на мене, примружить очі і… наче щось важливе згадавши, іде геть.

Зойка найдужче любить ту хвилину, коли з-за обрію в небо шугають снопи жовтого вогню, ніби по той бік світу гасять багаття, топчуть його, і з-під чиїхось ніг бризкає жарва. Потім з урочистою міною на обличчі поставив джезву на принесений з собою гарячий камінь, витесаний так, що було схоже, ніби джезва стоїть на чорному полум’ї.

Матове біле лице було ніби виточене з слонової кості; пишні великі темні очі були блискучі, неначе лили з себе світ. Здавалось, ніби статуя давнього бога Еллади несподівано ожила, знялась з підставки й пішла тихо по алеї. Лице неначе виточене, очі ніби вправлені в срібло.

Снасть у руках бороданя ніби жива. сказав бородань ніби сам до себе.  Борт заскрипів, наша посудина нахилилася, і нас затрясло: ніби у воді швидко і нерівно завертілося велетенське зубчате колесо. Червоне світло спалахнуло знову, ніби довкола розхлюпали червоне чорнило. Страху ніби не відчув.

Людині, що бувала в далеких мандрах і багато бачила, здається, ніби вона живе на білому світі з давніх-давен; і що багатша історія народу на важливі події, то швидше вона набуває ознак старовини. –  З того, що я чув від тебе, Непосидо, виходить, ніби цей Плавучий Том не простий смертний.

Одначе хтось ніби гукає. Воза підкидає на старих пнях, він перехиляється з боку на бік, ніби човен на хвилях. Діти ніби чекали цього. Ніби й не було тієї «жорстокої» боротьби на вигоні. З дрібненьких, ніби друкованих літер сплітала слова й заповнювала ними рядок за рядочком, сторінку за сторінкою.

Склеєне докупи так, ніби й справді можна докупи зліпити таку химеру — щоб ті, кого любиш, завжди були одне ціле. вони мали би кидатися жадібно роздивлятися автора, як ніби він перед ними босий і навіть без нічної сорочки. Собача дошкреблося до мішка, обнюхало його, ніби — тільки тут!