Результати пошуку слова: Нікому

Дами мої любі, ви, певне, як і я, не раз чували, що нікому не вадить чесно користатися своїм правом. Якщо се допускають закони, що піклуються про добробут усіх смертних, то чи не годиться ж і поготів нам, та й абикому іншому, прибирати всякого можливого способу, щоб чесно зберегти своє життя, нікому не шкодячи?

А щоб продавати навіть дозволені речі, треба неодмінно ними заволодіти, тобто стати їхнім власником можна й тоді, коли ти заволодієш речами, які нікому не належать,- дикими травами, рослинами, звірами, рибою, птаством, коштовним камінням. Зухвалості він не прощав нікому.

Він мав неодмінно сказати їй якісь особливі слова, яких ніколи нікому не говорив, яких не вмів говорити. – У вас бог свій, а в нас свої, і не дамо їх нікому!» А ті собі й далі глузувати, та кепкувати, і лаяти наших богів за те, що вони дерев’яні й німі, а всіх нас обжирайлами та обпивайлами дражнити.

У бога за дверми лежала сокира” “Та не дай, господи, нікому…” Царі (“Старенька сестро Аполлона…”) Бодай же вас, чорні брови, Нікому не мати, Коли за вас таке лихо Треба одбувати! А Залізняк попереду, Нашорошив уха; Іде собі, люльку курить, Нікому ні слова. Люта зла Не дієш без вини нікому.

Ніколи нікому не нав’язувався, не починав розмови, часто сидів самотньо зі своїми думками, а якщо знаходив шматок паперу, крадькома щось писав. Він ніколи не скаржився нікому, не нарікав на долю. Зауваження не насмілювався нікому робити, бо вони так виховані. Просив про всякий випадок нікому не показувати.

Але сьогодні біля вагончика не було нікого, крім старого Данила Вигона, і розказувати було нікому. Нікому я Васька не віддам, ні в які приюти. – Отак ти мені за любов мою віддячуєш… Я тебе першого покохала в своєму житті… І не віддам нікому. Привітів тобі ніхто не передавав, бо я нікому не казав, що пишу тобі.

У селі нікому з родини не вдавалось з нею поговорити, але казали, що стала мовчазною, і тільки призналась, щоб їй не заздрили. З кожним треба бути обережним і нікому не вірити. Кілька разів просив мене, щоб я нікому не говорив про нашу розмову. Просив, щоб книжку нікому не показувати і затримати в себе – йому не повертати.

Швиденько, згодливо, ласкавенько похитуючи головою на витягнуті постаті варти, м’яко, нечутно ковзаючи по мармурових сходах, скромненько згорблюючись, нікому в очі не дивлячись, але викликаючи своєю появою тишу й напруженість, граф Адольф проходить до кабінету пана президента.

Їздовий гнав коней вчвал, ніби зумисне, щоб не дати змоги Андрієві роздивитися на своє рідне місто, в якому так довго не був, або щоб не дати нікому з городян роздивитися, кого ж це вони так рано і так шпарко везуть, ніби вкрали та й мчать отак. Та на них нікому було роздивлятися – ніде жодної живої душі.

“Лиш те святе, що не може бути порушене ніякою ворожнечею,— відповів уже спокійніше Святослав.— Ізяслав же сповнений ворожнечі до всього, нікому не вірить, усіх запідозрює після того, як прогулявся аж до Болеслава. Не віщували щастя нікому, нагадували про темряву й нещастя на світі, нагадували про смерті, про вбивання, про війни.