Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
І вже ніхто не почує її земного голосу. … Та не почув більше материних кроків і ніхто не відчинив йому дверей. … Так хотілося, щоб ніхто не побачив її! … З мішка він одібрав стільки, що ніхто й не помітить, ніхто но помітить, ніхто не помітить… Спочатку треба було б викинути торбу, а потім викинутись самому.