Результати пошуку слова: Оба

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Обабіч шляху незворушно стояли височенні дуби, поміж ними чахнули стрункі сріблясті граби. … Я мав ще одну нагоду нагадати собі Гельвеція, його вислів, що в кожної нації є моменти, коли слово «обачний» стає синонімом «підлого». … Перед вами розпадайся милим богом – не навчиш обачності.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого

Posted on by / 0 Comment

Семафори стояли обабiч лiнiї, схрестивши над лискучими рейками свої залiзнi руки, i марно було намагатися взнати причину цiєї заборони. … Тепер вiн мусив зупинити отой останнiй танк, на якому, мабуть, сидитьсь командир, раз вiн досi обачливо тримався позаду. … Обабiч шляху пiдходило жито.

АДАМС Петер – Позичене обличчя

Posted on by / 0 Comment

– Але скажу вам, що тепер, коли в справі почав фігурувати героїн, нам треба діяти обачніше, куди обачніше, ніж досі. … РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ Жовтаве світло надвечірнього сонця мовби сіяло якийсь тихий смуток на краєвид, що пропливав обабіч Девіттової машини.

ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху

Posted on by / 0 Comment

Обабіч нього сиділи – Антоша Климко, Масік Панчішка, а десь віддалік куняв під кущем глоду Євмен Миколайович Грак. … Металеві жалюзі на вікнах і ліпні карнизи під трьома балконами, фруктовий сад з однією італійською сосною-пінією і двома волоськими горіхами, що стояли обабіч неї, мов особисті охоронці.

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

З-під обрію помітно світає, наче там відкривається кінець якогось величезного тунелю, а небо й земля ще майже однаково попелясті, присмеркові; обабіч хайвею сивіє низом якась імла чи туман, «ото він і є, смог, у натурі, — … — Наша Ліда обачна, —

СПІВПРАЦЯ ОРГАНІВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ У БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ (на матеріалах Західної України 1944-1953 рр.)

Posted on by / 0 Comment

рождения, второй – 1921 года, оба жители села Улычно Дрогобычского района – за расстрел 3-х советских партизан и грабеж местного населения.

ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ

Posted on by / 0 Comment

Двері плавали майже цілі і обаполи. … Піймаю обапіл, ухоплюся за нього руками і правлю до берега, вибиваючи ногами. … Земля на шляху порепалася, трава обабіч нього вигоріла — не трава, а руде прядівце; навіть деревій, нащо вже терплячий, і той поіржавів, поламався.