Семен Скляренко – Святослав
Раптом вона обриває свої думки, здригається, прикипає руками до лутки вiкна. … За ним гори круто обривались, мiж ярами тяглось кiлька шляхiв до Почайни, ще один, найкрутiший узвiз, спускався до Днiпра нижче вiд Почайни. … Тут береги його не перетинали високi гори, не обривались над плесом кручi, не врiзувались у воду й жовтi коси.