Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment — бовкнув хтось навмання, не інакше як позавидівши на Маркіянову фортунність: що то, як кому Бог дає, то вже й обіруч! … і вже не стримуючись реготалася, обіруч ухопившись за кругло віддутого живота, що танцював при тому, ніби в ньому не одне дитя.
За сестрою – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Тому схилився і держався обіруч його гриви. … Воно держалося обіруч гриви, а кінь садив просто до могили.
ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу Posted on by / 0 Comment Я набрав повні груди повітря, стиснув зуби й обіруч схопився за пусковий важіль. … Ступивши на підніжок, я обіруч ухопився за цей важіль і щосили натиснув на нього.
УГАРОВ Григор – Невидимий риф Posted on by / 0 Comment Загорський опустився в крісло, обхопив обіруч голову й тяжко зітхнув. … Хамід обхопив обіруч голову й вигукнув: –
Володимир ІШКІЛІВ – Імператор повені Posted on by / 0 Comment Обіруч стояли статуї і лежали стомлені Особливою Обороною пальмірці. … Кремезні германці тримали трикутні щити обіруч високого.
ЩЕРБАНЕНКО Джорджо – Шість днів на роздуми Posted on by / 0 Comment гукнув він, спершись обіруч на стіл Джелліна. … Джерріс, посірілий на виду, сперся обіруч на письмовий стіл.
ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут Posted on by / 0 Comment Той відкинув лук і, причаївшися за виваленим коренем, ухопив обіруч свій важкий топір і, коли медвідь, мацаючи, добирався до знайомої собі щілини, він з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква.
Сонце заходить – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment — А давав нам Господь кращу долю,— каже Жук,— йно було брати обіруч. … Не хочете того бачити, що само на віч лізе… Тому-то я боюся, що наші миротворці підпишуться обіруч: “одрицаюся Січі і козацтва та його вольностей, коли б нас не зачіпали та дали нам в спокою та добробуті віку дожити”.
ЛЕМ Станіслав – Фіаско Posted on by / 0 Comment Він обіруч ухопив шолома, ніби хотів пожбурити ним у Ґоссе. … Стірґард обіруч натиснув на груди непритомного, відчуваючи, як липнуть до них долоні.
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів Posted on by / 0 Comment Особливо вражала ця відмінність, коли глянути на наше опудало – незграбного, брудного, страховидного піратюгу, що напився і сидів, спершись обіруч на стіл. … Я так міцно вчепився обіруч за рею, що пальцям стало боляче, і заплющив очі, щоб не бачити небезпеки.
