Результати пошуку слова: Одпочити

Коли одпочити Ляжеш, боже, утомлений? Всюди хата, Було де в хаті погуляти І одпочити де було. А думала жити… Хоч на старість у невістки В добрі одпочити. Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись. І, звичайне, Коло корчми стали – Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи.

Тоді посідали – одпочити б то трохи – на кружґанку, заклечаному віттям і потрушеному всілякими квітами, що цвіли на ту пору; звідси добре було видно всю околицю.

Він кинув геть пляшку й вигукнув: “Пожежа в чоботях!” Степан Мартинович стрепенувся на цей оклик і підвівся з призьби, де він примостився був одпочити. Пройшовши недалеко під гору, він завернув із стежки, ліг одпочити під густолистою липою і незабаром захропів незгірше від усякого баса.

Чи не одпочити б нам, о. Цілих чотири дні Зося не давала йому спокою, не давала йому присісти й одпочити, облітала з ним по всіх усюдах, тягала його по вулицях, магазинах, церквах, виводила по всіх київських горах, де тільки ворушився гуляючий гурт людей. З усіх боків широке гілля дерева приманювало одпочити в густій тіні.

Мертва сама, непорушна й безконечна, вона жене людину по своїх просторах, не даючи їй дозволу одпочити. Тепер, коли минула небезпека, вiн умiв одпочити.

Козаки лагодилися одпочити й повечеряти. — Час би вже нам одпочити та, набравши панського добра, повернутись по домівках з коштовними подарунками.

Уже й Черевань, увалившись у кімнату, пробував її уговорювати, щоб не лякалась не знать чого; разів зо два назвав, забувшись, аж «бгатиком»; далі бачить, що нічого з нею не врадить, махнув рукою да й ліг одпочити; проспав, неборак, аж поки задзвонено до вечерні. У Борзні заїхав Шрам одпочити до сотника Білозерця.

А тепер – одпочити, розім’яти наболілі від плазування і напруження кістки, легенько так собі, про людське око, вилаяти моїх товаришів, коли підлізуть, за те, що спізнилися…

Я намислив був їхати безперепинно, та не дотягнув i на свiтаннi заїхав одпочити в мотель близько Коулмонта.