НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна
Переїхали ми, звичайно, не одразу. … Я це одразу вiдчув. … Я одразу ж вискочив на балкон. … Ота безлюдна лунка порожнеча, ота запахуща пiсля ремонтна холодна сирiсть були непривiтнi й одразу нагнали на мене тугу. … I не одного, а одразу двох. … Ти пiсля закiнчення одразу не тiкай. … Мабуть, i не вимовиш одразу.