Результати пошуку слова: Опал

Володимир Набоков – Лоліта

Posted on by / 0 Comment

Що тут хвилює мене – до слiз (гарячих, опалових, густих слiз, що їх проливають поети й закоханi) – … Були б тi яскравi бульки гонодального розпалу, якi мандрують угору за опаловими стiнками музичних автоматiв. … Перелiчую Опаль Iкс, Лiнду Голль, Авiс Чапман, Єву Розен i Мону Даль – (

Перетоплювання

Posted on by / 0 Comment

перето́плювання1 – іменник середнього роду (повторне опалювання) відмінок однина множина називний перето́плювання родовий перето́плювання давальний перето́плюванню знахідний перето́плювання орудний перето́плюванням місцевий на/у перето́плюванні, перето́плюванню кличний перето́плювання*

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Posted on by / 0 Comment

Небо тепер стало чисто опалевим, і на його тлі навколишні дахи виблискували, мов срібло. … Його захоплювало червоне золото сонячного каменю, і перлиста білість місячного каменю, і мінлива веселка молочного опалу. … Небо тепер стало чисто опалевим, і на його тлі навколишні дахи виблискували, мов срібло.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2

Posted on by / 0 Comment

І листя торішнє чомусь не опало… Якось неприбрано. … Його жар опалював мене. … Той дивився на вогники, що пурхали довкола, і ніби щось розмірковував, руки його безсило опали, з них капав бруд. … Грізний небесний вогонь опалив Шелобу, гострі промені простромили поранене око і самий мозок павучихи.

ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін

Posted on by / 0 Comment

Львiв …Дрiбним дощиком, блiками мокрого асфальту та запахом мiської вогкостi та опалого листя – фiрмовий прийом!  … А трохи далi – притрушенi опалим листям острiвцi бузкового кольору. … Груба пухка ковдра опалого листя вистелила вхiд до замку. … Чув, як шурхотiли в грубому шарi опалого листя мишi.

АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів

Posted on by / 0 Comment

Як це не схоже на добре провітрювану, стерильну й ретельну, бездоганно опалювану, але в той же час позбавлену справжнього людського тепла атмосферу наших стрімких евросіті з її поверховим ковзанням усмішок і штучною тишею, порушуваною зрідка лише клацанням запальничок чи шелестінням станіолю!”.

Олесь Гончар – Циклон

Posted on by / 0 Comment

Не губить надію, має таку певність чоловік, що рано чи пізно з'явиться біля табору його Катря, побачить він її в натовпі перед брамою, опалену вітром, з дитям на руках. … Враз наче опали невидимі пута, що стільки часу оплутували його, хотілося кричати від захвату, пити цей вільний вітер.