Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Цілу осінь синіє до самих холодів. … — Під осінь скільки тут перепілок, — … А Тані згадалась пізня осінь у Харкові, холодний вітряний вечір листопада, і вітер жене листя тополь по алеї Шевченківського парку, де вони йдуть із Богданом з останнього сеансу кіно.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment VI Довга, затяжна волинська осінь. … Промайнули літо і осінь, схо дить зима. … на осінь.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment — Погуляли ми так, погуляли собі осінь, а на зиму знову на степи. … У нас по кількасот народу, а й то в усіх одна думка… Була вже пізня осінь. … Відмовлявся, що тепер осінь.
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment Не будемо перераховувати всіх висловлювань давніх авторів, наведемо лише кілька уривків з розділу про музику книжки Лі Бувея «Весна й осінь»: «
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment А Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика; вона покликала увечері Семена, приголубила його та довго потішала, оповідаючи чудову казку про "Правду та кривду", аж поки Семен не поснув у неї на колінах, забувши уві сні свої турботи дитячі… Настала осінь.
ШЕКСПІР Вільям – Сонети Posted on by / 0 Comment Твоєму ж літу в осінь не ввійти, Рокам краси твоєї не зітерти, І смерть тебе не годна досягти, – … Скінчилось літо, і за ним услід Ступає осінь в золотій короні, Несучи важко в благодатнім лоні Свої дари – землі дозрілий плід.
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Написано в Станіславові в вересні 1883 Я ЗАБУВ Я й забув, що то осінь холодна, Я й забув, що то смерті пора, Я й забув, що ти кров благородна, Що між нами безодня стара, Що між нами народнії сльози, Що любиться нам зовсім не слід; Я й забув, що столітні погрози Відлучили від мого твій рід.
Микола Бажан – Майстер залізної троянди Posted on by / 0 Comment Настала осінь. … Настала осінь 19З8 року.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment — а що з грішми було всутуж, бо телицю мали продати щойно на осінь, то на те пішла добряча частка І ан нусиних заробків, але Ганнуся (на превелику Василеиу полегкість: він бо чекав, що дівчата знову стануть проміж себе ґдиратися…
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена Posted on by / 0 Comment І в моєму серці ще не осінь…» Марта Кирилівна важко зітхнула і сіла на лавці.
