РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Прочитав рядків я низь: «Та, що в неї, мов алое, стан стрункий зростає ввись, Наказала: йди до неї, і не гайся, не барись!» Уявіть собі,- зрадівши, осіявши щастям вид, Вбіг я в сад, Асмат зустрівши там, де був до башти вхід. … Він – цей лік од горя – бачив, що зникає біль назавше, І зрадів, лицем трояндним темне поле осіявши.