Результати пошуку слова: Отар

БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія

Posted on by / 0 Comment

Після пшеничних ланів потяглися вигони з високою густою травою, на вигонах паслися отари овець. … Далеко на лузі паслась отара баранів, її охороняли пастух і собаки. … Серед цих водоймищ, садів і отар легко померти з голоду й спраги.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Звiдти доходили якiсь тривожнi звуки, немов дiти плакали або десь цiпи гупали на току – i раптом овеча отара залляла вулицю i сколихнула повiтря нескладним беканням. … Ззаду отари йшов чорниш чабан, високий, ще бiльший од непевного свiтла, немов мiфiчний бог, ляскав з пуги i кричав диким, грубим голосом, покриваючим усе: –

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

І попервах вали доокруж долини були лише горбами насипаної колись землі, на тих горбах розрослися лопухи і кропива, і зело польове теж міцно взялося корінням, а корчі терену тримаються купно й цупко, як отари овець; поміж ними червоніють дівки в намистах — кущі калини.

Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ

Posted on by / 0 Comment

Оверко ще виплюнув жменю крові, хмара на південному заході катастрофічне росла, майстро поволі переліг на грего — протилежний вітер, грего підганяв хмару з усіх боків, він тирлував її, збивав докупи, мов отару, і чувся приглушений гуркіт, сонце палило, «дайте пити», —

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Я звик бути в отарі, звичка ця йде від дитинства людськости, як і мороз страху від мертвяків. … А думки на-диво бистрі, раптові, неначе отара кіз у загоні, чимсь стрівожених, наляканих; вони кидаються то туди, то сюди, переплигують одна через одну, гасають, шукають виходу.

РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал

Posted on by / 0 Comment

Слідом, виляскуючи бичами, пастухи поженуть отари овець: вони втоптуватимуть у землю зерно. … Неспішно чалапав босими ногами по воді, розігрітій спекотним Ра, пастух овечої отари. … Немов овечі отари, скупчилися глиняні мастаби, в яких протягом багатьох століть ховали померлих.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

Йому спало на думку піти та оглядіти фольварк: подивитись на табуни коней, на товар у загородах, на отари овець в кошарах. … «Якийсь хлоп, якийсь нікчемний Кривоніс розпудив моє військо, неначе вовк отару дурних овечок! … В глупу ніч усе військо й собі рушило навтеки, наче перелякана отара овець, або череда без чередника.